Глухів – остання гетьманська столиця, місто легенд, невичерпне джерело духовності
Глухів – місто обласного підпорядкування Сумської області, розташоване на автошляху Курськ – Новгород-Сіверський, який перетинає в шести кілометрах від міста автомагістраль Київ – Москва, залізнична станція Південно-Західної залізниці.
Перша літописна згадка про місто датується 1152 роком, однак археологічні дані та непрямі письмові джерела доводять факт існування Глухова в Х ст. У 1992 році місто відсвяткувало свій тисячолітній ювілей. Детальніше…
Будучи форпостом на східному кордоні Київської Русі, Глухів обороняв державу від нападів кочовиків. В період політичної рздробленості став центром удільного князівства. Детальніше…
Чума, яка прийшла на землі Чернігово-Сіверщини влітку 1352 року, призвела до запустіння міста. Глухів у різні часи знаходився у складі Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Московської держави. Вигідне георгафічне розташування на перехресті торговельних шляхів сприяло економічному розвитку краю. Від Польщі Глухів отримав Магдебурське право, яке згодом було підтверджене російським царем. Детальніше…
У результаті Національно-визвольної війни під керівництвом Б.Хмельницького Глухів, звільнений від іноземного гніту, отримав статус сотенного міста Ніжинського полку. В 1664 році він витримав облогу польського війська під керівництвом короля Яна ІІ Казимира Вази. 1 березня 1669 року в місті було скликано раду, яка обрала гетьманом Д.Многогрішного, підписано Глухівські статті. Детальніше…
У другій половині ХVІІ – на початку ХVІІІ ст. Глухів став центром різних ремесел та торгівлі. Гармати та дзвони глухівських майстрів людвисарної справи Балашевичів відомі далеко за межами України. Глухівська сотня стала однією з найбільших та найзаможніших в Ніжинському полку. Розвивалось кам’яне будівництво. Духовними центрами були Успенський дівочий та Петропавліський чоловічий монастирі. Місто по праву вважалось одним із кращих міст Лівобережжя. Відомий російський мандрівник Л.Лукьянов, який відвідав місто в 1702 році, писав: “… в малороссийских городах другова вряд ли такова города сыскать, лутше Киева строением”.Детальніше…
В ході Північної війни після переходу гетьмана І.Мазепи на сторону шведського короля Карла ХІІ за рішенням російського імператора Петра І столицю гетьманської України було перенесено у Глухів. У листопаді 1708 року тут відбулась рада, на якій гетьманом Лівобережної України було обрано стародубського полковника Івана Скоропадського, чиє правління завершилося створенням першої Малоросійської колегії (1722-1727). Детальніше…
Після смерті І.Скоропадського наказним гетьманом стає Павло Полуботок. Його сміливий вчинок, спрямований на відновлення втрачених прав і вольностей українського народу, завершився ув’язненням у Пертопавлівській фортеці.Детальніше…
1727 року Петро ІІ вирішує відновити гетьманське правління. Новим гетьманом стає миргородський полковник Данило Апостол, якому на момент обрання йшов сьомий десяток літ. Д.Апостолу вдалося упорядкувати порушені російським урядом державні, земельні, торговельні та військові справи. Після його смерті в 1734 році влада переходить до колегіального органу – Гетьманського уряду, підпорядкованого російському Сенату. Детальніше….
“Золотою осінню” української автономії став період правління Кирила Розумовського, якого було обрано на цю посаду в 1750 році згідно указу імператриці Єлизавети Петрівни. Піднесення державницьких ідей, посилення ролі гетьмана, шляхти та старшини занепокоїли російський уряд. Реалізація імперських дій С.-Петербурга привела до відставки гетьмана К.Розумовського та скасування інституту гетьманства, яке відбулось у 1764 році.Детальніше….
Завданням другої Малоросійської колегії, яка функціонувала в Глухові до 1782 року, було поступове і обережне знищення прав і вольностей методом “кнута і пряника”. Президент Малоросійської колегії Петро Рум’янцев-Задунайський уміло реалізовував настанови Катерини ІІ “проводити політику розумно, різними засобами ласкиі поблажливості, але маючи і вовчі зуби і лисячий хвіст”. Детальніше….
У новій столичній ролі Глухів швидко розбудовувався, ставши одним із найбільших міст Лівобережжя. Архітектор Андрій Квасов, який був автором багатьох проектів, сформував першу українську архітектурну школу, котру можна назвати Глухівською. Центр міста прикрашали Миколаївська, Михайлівська, Спасо-Преображенська та Анастасіївська церкви, Успенський собор Дівочого монастиря. До чудового архітектурного ансамблю входили і дерев’яні Іллінська і Варваринська церкви. Гостей міста захоплювали кам’яні Московські та Київські брами. Палац гетьмана К.Розумовського було побудовано за зразком палацу у Перові, авторство якого належало великому Растреллі. Приміщення Малоросійської колегії вважалось восьмим дивом світу.Детальніше…
У Глухові стараннями гетьмана Д.Апостола 1730 року було відкрито першу в Росії співочу школу, в якій навчались М.Березовський, Д.Бортнянський, Г.Сковорода. Цього ж року у будинку І.Миклашевского відбулась перша театральна вистава першого українського аматорського театру. За гетьмана К.Розумовського з’явився перший професійний театр західного зразка. Далі…
Саме з Глухівським періодом пов’язане переосмислення багатьох сторінок української історії в “Діаріуші” М.Ханенка, “Історії Русів”, “Розмови Великоросії з Малоросією” С.Дівовича.Детальніше…
З Глуховом періоду ХVІІІ ст. пов’язані життя та діяльність просвітителя-демократа Я.П. Козельського, письменника та історика Ф.О. Туманського, історика Я.М. Марковича, художника А.П.Лосенка, державного канцлера О. Безбородька. Детальніше…
У ХІХ ст., незважаючи на втрату статусу столиці та наслідки руйнівної пожежі, Глухів залишився економічним та культурним центром. Чотири щорічні ярмарки, експорт хліба, вироби майстрів Волокитинського порцелянового заводу, полошківський каолін – показники економічного розвитку краю.Детальніше…
Глухів відвідували Т.Шевченко, Марко Вовчок, М. Глинка, М.Костомаров. Значний внесок у розвиток культури зробили уродженці краю В.Туманський, П.Куліш, М.Маркевич, М.Мурашко. Історик Ф.Уманець тривалий час очолював повітову управу В 1860 р. видатний хірург, вчений і педагог М.І.Пирогов відкрив у Глухові першу в Чернігівській губернії недільну школу. У 1874 р. почав підготовку фахівців перший в Україні Глухівський вчительський інститут. Освіту можна було також здобути в чоловічій та жіночій гімназіях, ремісничому училищі вищого типу, міському трикласному училищі ім. Ф. Терещенка. Детальніше…
Важко переоцінити внесок у розвиток Глухова другої половини ХІХ – початку ХХ ст. родини Терещенків. Саме завдяки їхній активній громадянській позиції, доброчинним справам, фінансовій підтримці багатьох проектів Глухів став незвичайним провінційним містом, залишившись осередком культури, зберігши роль економічного центру краю. Тільки Нікола Артемович Терещенко витратив на доброчинні справи в місті близько 1,5 мільйони рублів. Саме Терещенкам Глухів завдячує нині існуванню таких архітектурних перлин, як Трьох-Анастасіївська церква, гуманітарно-просвітницький комплекс, садиба Терещенків.Детальніше…
Буремні події першої половини ХХ ст. не оминули і місто Глухів. Помітну роль в історії зіграли наші земляки гетьман П.Скоропадський, академік Української АН М.Василенко, генерал О.Греков, художник-графік Г.Нарбут, поет В.Нарбут. Доля багатьох з них склалась трагічно.Детальніше…
Героїчною сторінкою в історії Глухова стали роки Великої Вітчизняної війни. Назавджи в пам’яті народній залишаться подвиги Героїв Радянського Союзу, повних кавалерів ордена Слави, партизан з’єднання С.А.Ковпака, підпільників молодіжної організації під керівництвом О.Бойка та О.Мостипана, всіх, хто захистив Вітчизну від фашизму. Детальніше…
З 1998 року в місті створено історико-культурний заповідник. На сьогодні Глухів – єдине в Україні мале історичне місто, в центральній частині якого зберігаються споруди ХVІІІ-початку ХХ ст. різних архітектурних стилів, включаючи храми, садибні будинки, залишки земляних укріплень Глухівської фортеці. Детальніше…
Гідним вшануванням пам’яті земляків-композиторів Д.Бортнянського та М.Березовського стало відкриття пам’ятника в центрі міста. Школа мистецтв носить ім’я М.Березовського, на місці садиби Д.Бортнянського встановлено пам’ятний знак. Відбувається відродження монастиря Глинська Пустинь. Збудовано надбрамний храм ікони Іверської Божої Матері, Свято-Нікольський храм. Традиційним став фестиваль духовної музики “Глинські дзвони”. Детальніше…
Сучасний Глухів свято береже свою історію з глибини століть. Окрім екскурсійних маршрутів по місту відвідувачів зацікавить міський краєзнавчий музей, один з десяти кращих музеїв, відкритих за часів незалежності України. У виставковому залі музею проходять різноманітні виставки.
Два музеї міста, які працюють на громадських засадах, носять високе звання народних. Це музей двічі Героя Радянського Союзу С.А.Ковпака, який є кращим серед музеїв, що висвітлюють історію легендарного партизанського з’єднання. Історико-педагогічний музей педагогічного університету знайомить не тільки з історією вузу, внеском його викладачів та студентів в українську та світову культуру, а й з історією міста. У спеціалізованійшколі-інтернаті діє музей Героя Радянського Союзу, героя США та Югославії М.І.Жужоми, експозиція якого розповідає про подвиги героя трьох народів .
Музей історії євреїв Глухівщини розповідає про внесок євреїв у соціально-економічний розвиток нашого краю, трагічні та героїчні сторінки історії, унікальну культуру. При Державному історико-культурному заповіднику функціонує виставка археологічних знахідок “Тут до нас промовляють віки”, на основі якої планується відкриття музею.Детальніше…
Глухів — неповторний у своїй величній красі, одне з найдавніших українських міст, остання столиця гетьманської та Лівобережної України, культурний центр краю. Його багатий історико-культурний потенціал, минуле гетьманської столиці, чудова природа чекають своїх дослідників та пошановувачів.
| З книги Бєлашова В.І. “Глухів – столиця Гетьманщини (До “Глухівського періоду” історії України (1708 – 1782 рр.)). – Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. – 220 С. |
Користуючись ослабленням руських земель, литовський Великий князь Ольгерд рішуче проголосив, що “вся Русь просто повинна належати литовцям”. Литовські князі захищали міста від набігів ханів і не перешкоджали їх самобутньому життю. Жителі Глухова все ще платили татарщину, але збором цієї данини розпоряджалися вже не ханські баскаки, а литовці.
Влітку 1352 року зайшла із Західної Європи чума і вперше охопила великі райони Руської землі. “В Глухові ж тоді ні одна людина не залишилась, всі ізомроша…” Цього ж року Глухівський князь Симеон Михайлович зміг переселитися в Новосіль і став називатися князем Новосільським. (с.12)
Центр історичного життя князівства поступово переміщується на північ, у лісисті землі в’ятичів. У 1380 році, під час Куликовської битви, представник гілки глухівських князів Степан Новосільський своєю хоробрістю врятував Великого князі Дмитра Донського від неминучої загибелі. “Великого князя між простими воїнами збили з коня; він сів на другого; погналися за ним, знову збили його з коня; нанесли декілька ударів по доспіхах. Князь Новосільський обороняв його. Дмитрій ледве пробився до лісу, сховався під гілками зрубаного дерева і лежав як мертвий”. (с. 11)
Адміністративні, культові і кріпосні споруди періоду Глухівського удільного князівства не збереглися. Їх залишки знаходяться в землі і чекають своїх дослідників.
Тільки у ХVІІ ст. в південноруських літописах з’явились свідоцтва про набіги татар на Глухів у 1605 і 1606 роках. У 1606-1607 роках жителі міста разом з селянами та козаками брали участь у Селянській війні під проводом І.Болотникова.
У 1618 році за умовами Деулінського перемир’я, укладеного після чергової війни Речі Посполитої з Росією, Глухів відходить до Польщі. Він стає прикордонним з московськими землями і до того ж торговельним містом “дикатусу Чернігівського”, управління котрим було доручено каролевичу Владиставу. У передбаченні подальшої боротьби Польщі з Росією Глухів під польською владою особливо інтенсивно укріплювався і заселявся.
Фортифікаційні роботи, проведені у Глухові близько 1635 року під керівництвом Новгород-Сіверського старости, польського магната князя Пісочинського, перетворили “старосвітське городоще” в значну військову фортецю з нижнім і верхнім валами та ровами.
Від Польщі Глухів одержав Магдебурське право, наданням якого вводилось міське самоуправління західноєвропейського типу. Воно було надано з метою прискорення економічного зростання міста і збільшення в ньому числа ремісників. В місті встановлювався власний суд. Жителі одержували різні пільги відносно промислів і торгівлі. (с. 15)